Анті та Олександра в Елладі, липень 2016 року

Шановна Аудиторія,

Мене звуть Ніколаос Черопулос, я грек за національністю та громадянин Швеції. Мої батьки привезли мене до Швеції 1965 року, де я виріс і навчався. На жаль, я не маю ні братів, ні сестер, і батьків я втратив досить рано. Моя улюблена мама раптово померла у 1995 році, а мій дорогий батько скончався у 2000 році після п'ятирічної боротьби з раком. На жаль, мені не вдалося врятувати йому життя, незважаючи на всі мої зусилля.

Якогось моменту свого життя я залишив Швецію і вирушив до Еллади (Греція), де прожив майже двадцять років. Я навчився вільно говорити грецькою мовою і близько семи років працював інженером-технологом, перш ніж повністю присвятив себе своєму хобі — технічному аналізу з упором на інвестиційні стратегії. По суті це стало моїм основним заняттям з 1995 року. Зараз я викладаю математику у старшій школі Стокгольму.

Я повернувся до Стокгольму в 2008 році, ще до того, як у Греції вибухнула фінансова криза.

Я вирішив створити цей веб-сайт, щоб поділитися своїм особистим досвідом та надати важливі факти та поради всім батькам, у яких відібрали дітей. Тема викрадення дітей батьками стає дедалі популярнішою у зв'язку зі зростанням міграції населення у світі.

На жаль, коли дві людини різних національностей зустрічаються та вирішують завести дітей, вони дуже рідко усвідомлюють усі можливі наслідки, які можуть стати спусковим механізмом. А враховуючи, що у більшості країн реєструється в середньому 40-50% розлучень, рано чи пізно багато міжнародних пар можуть зіткнутися з питанням про те, як розділити опіку над своїми дітьми.

Деякі випадки закінчуються викраденням дітей батьками. Дитину або дітей зазвичай відвозять до іншої країни від одного з батьків, від якого ця дитина чи діти навмисно ізолюються. Це грубе порушення та зловживання «Правами дитини», які здебільшого завдають дитині непоправної травми.

Якщо вашу дитину відвезли до цивілізованої та законослухняної країни, ви все одно можете вважати себе щасливчиком! Принаймні, ви матимете невеликий шанс досягти якогось юридичного компромісу. Однак, якщо ваша дитина або діти були викрадені та вивезені в країну, яка живе своїм життям в умовах жорсткої цензури та диктатури, будьте готові до найгіршого сценарію. Буде дуже складно домогтися будь-якої справедливості в країні, яка ігнорує Гаазьку конвенцію, обов'язкові процедури, мораль та етику.

Крім того, менталітет багатьох працівників судів у цих країнах працює таким чином, що вони буквально знаходять задоволення в тому, щоб зробити батька-іноземця настільки нещасним та приниженим, наскільки це можливо. З якоїсь причини саме так вони показують свою важливість та силу.

Як відомо, така поведінка зазвичай має місце, коли вона заохочується згори. В результаті люди, які живуть ізольовано від зовнішнього світу, почуваються захищеними та корисними на власному задньому дворі.

В даний час (поки що) випадків міжнародного викрадення дітей батьками в Білорусі не так багато – кількість випадків становить близько 19 (2018/2020), хоча з кожним роком вона зростає. Таким чином, ви не зможете знайти надто багато інсайдерської інформації щодо розгляду вашої справи про викрадення у Білорусі.

Тому, коли я розпочав свій судовий процес у 2017 році, я звернувся до організації Терра Інкогніта, де я наївно думав, що моя справа незаперечна. Припускаючи, якщо моя юридична команда дотримуватиметься принципів Гаазької конвенції, зрештою, все вирішиться позитивно для мене та моїх дітей.

Однак після закінчення мого судового процесу в середині 2021 року я зрозумів, що є свідком того, як “працює” судова система в Білорусі, і мушу проковтнути всі можливі судові образи, безглуздя і навіть знущання. В результаті чого я втратив повагу до судової системи Білорусі.

Зрештою, я зрозумів, що найкраще, що я можу зробити, використовуючи свій особистий досвід, це розповісти про все публічно для того, щоб інші батьки, у яких викрали дітей, розуміли, з якою країною змушені мати справу, і будуть набагато краще підготовлені (як морально, і юридично), ніж я. Таким чином, я публікуватиму всю відповідну та важливу інформацію та юридичні документи, пов'язані з моєю боротьбою за повернення моїх дітей.

Я переконаний, що веб-сайт Action Against Child Abduction (AACA) стане цінним джерелом для студентів юридичних факультетів або навіть юристів-професіоналів, тому що копії юридичної документації можуть бути використані як ідеальний юридичний приклад для багатьох університетів по всьому світу. Коли ви розглянете всі деталі від початку до кінця, ви зрозумієте, що, на жаль, Гаазька конвенція недостатньо імплементована. Виникає питання: "Чому так?"

Я почав думати, що вся організація Гаазької конвенції стала формою державного бізнесу для штучного створення та збереження робочих місць для багатьох державних службовців у всьому світі, просто як ще одна форма бюрократії, щоб підживлювати місцеву та міжнародну правову систему.

Конвенція про викрадення дітей діє багато років. Тим не менш, з якоїсь причини деякі держави, що її підписали (наприклад, Білорусь) взагалі не виконують своїх зобов'язань і не поважають свої підписи, поставлені під цими Договорами/Угодами.

З іншого боку, деякі уряди, які повинні боротися за права батьків, у яких викрали дітей, віддають пріоритет своїм власним діловим і політичним цілям, а не допомагають (вашим) викраденим дітям. Таким чином, навіть якщо ці люди також є їхніми громадянами, багато урядів мало що роблять, у зв'язку з тим, що вони заробляють багато грошей в іншій країні або матимуть там більш суттєві економічні чи політичні інтереси.

Це джунглі, в яких ви, як батько, у якого викрали дитину, повинні орієнтуватися та діяти дуже обережно, але при цьому залишатися стійким, щоб наприкінці шляху стати єдиним і головним лідером цієї битви – бо усім іншим все одно. Ваші діти, крім вас, нікому більше не потрібні.

Крім того, веб-сайт Action Against Child Abduction (AACA) – це чудовий спосіб викрити судові звірства, що відбуваються в Білорусі, де багато бездарних і некомпетентних юристів-«професіоналів» перевершили себе, перекручуючи закон. Але, знову ж таки, вони роблять це, тому що їм це дозволено. Їх навіть заохочують до цього, бо це відповідає спільній політичній атмосфері нинішньої Білорусі, де всі ці самозванні «дармоїди», як я їх називаю, ні в що не ставлять місцеву громадськість.

З моменту викрадення моїх дітей зі Швеції у квітні 2017 року я вже багато років борюся за їхнє повернення, працюючи з білоруською судовою платформою з питань Гаазької конвенції про викрадення дітей. Сотні (якщо не тисячі) сторінок були написані та задокументовані у судах. Проте білоруські суди проігнорували всі документальні докази, які я їм надав (наприклад, судові постанови Швеції про опіку тощо) та Гаазький договір про викрадення дітей. Зрештою, вони незаконно винесли постанову про опіку на користь пані Людмили Трафимович, навіть не повідомивши мене про це у законному порядку (проігнорували і принципи надання послуг за кордоном відповідно до Конвенції).

Коли ви прочитаєте подробиці того, як вони виносять свої рішення, ви будете в подиві смикати себе за волосся, усвідомлюючи, як далеко вони можуть зайти, нехтуючи здоровим глуздом або навіть самоповагою.

До того ж, вони не мають проблем із порушенням будь-яких офіційних протоколів обов'язкового повідомлення. Наприклад, вони просили безпосередньо саму Викрадачку сповістити мене (у якомусь випадковому ресторані, куди вона попросила мене прийти під приводом зустрічі з нашими дітьми) за день до суду (27 грудня 2018 року). Я сподіваюся, що ви погодитися з тим, що з цим важко змиритися. І це лише невеликий приклад того, що в Білорусі вважається цілком нормальним, у тому числі коли Викрадачка підробляє мої підписи на деяких документах.

Звичайно, незважаючи на мої гучні протести, білоруські суди заплющували на це очі. У Білорусі це також нормально. Вони пройшли б по трупах, щоб досягти своєї мети і довести, що ви нічого не означаєте в їхній країні, і що вони можуть робити все, що завгодно, поки вони при владі. Отже, зрештою, вони без проблем проігнорували рішення шведського суду про опіку, винесену на мою користь (у моєму випадку Швеція має юрисдикцію щодо Гаазької конвенції) від 10 вересня 2018 року. Проте білоруські судові органи цим знехтували, хоча вони були повідомлені про це від початку.

Насамкінець хочу сказати, що з самого початку мого судового розгляду я зіткнувся з кричущою відмовою у правосудді в Білорусі. Я був свідком серйозного порушення та утиску прав моїх дітей та мого права на «справедливий» суд.

Одним словом, Білорусь та її нинішня судова система завзято намагаються виправдати та приховати тяжкий злочин, вчинений Людмилою Трафимович у Королівстві Швеція, яке входить до складу Європейського Союзу. Вони навіть не помічають таку деталь, що Інтерпол офіційно розшукує моїх дітей. Очевидно, Інтерпол для них теж нічого не означає.

Сподіваюся, ви знайдете веб-сайт Action Against Child Abduction (AACA) цінним джерелом для розуміння того, як справи про "міжнародне викрадення" розглядаються в Білорусі (або, точніше, не розглядаються). Я запропоную вам унікальний спосіб розглянути цю тему з усіх боків та під різними кутами, щоб скласти всебічну точку зору щодо нинішнього стану білоруської адміністрації та Білорусі загалом.

Основні теми включатимуть судову та політичну корупцію, Російську Православну Церкву (РПЦ), культуру та те, як інші країни діють та підтримують своїх громадян. І останнє, але не менш важливе: ви зможете оцінити типовий психологічний профіль та емоційний стан батька, який є потенційним викрадачем.

Цей веб-сайт буде поступово оптимізуватися та оновлюватися новими перекладами та додатковими матеріалами. Я впевнений, що він стане цінним джерелом для всіх, хто хотів би дізнатися більше про викрадення дітей та Білорусі.

З урахуванням вищесказаного і відповідно до стародавнього та перевіреного принципу демократії, я вирішив дати можливість суспільству сформувати свою власну думку в Білорусі та за її межами. Це також має нарешті задовольнити безперечне бажання судді Бірулі О.А. та її колег прославитися за межами Білорусі.

Славнозвісна суддя Біруля О.А. Біруля Ольга Анатоліївна вже відома за межами Білорусі політично мотивованими переслідуваннями та несправедливими судами! Скоро і швидше за все вона опиниться в «санкційних списках», якщо вже не там, разом із рештою лукашенківської «злочинної клікою»

Джерело: https://zubr.cc/judge/1175/

З Повагою,
Ніколаос АА Черопулос
Батько Анти та Олександри
Стокгольм, квітень 2020 р.
Переглянуто в жовтні 2023 року